Чуттєва поезія » Юність

Двое идут

Валерія — Thu, 13 Dec 2012 12:11:31 +0000

Кружится, мчится Земшар —
в зоне огня.
Возле меня бег пар,
возле меня,
возле меня блеск глаз,
губ зов,
жизнь начинает свой сказ
с азов.

Двое идут — шаг в шаг,
дух в дух;
трепет в сердцах, лепет в ушах
их двух.
Этот мальчонка был год назад
безус;
нынче глаза его жаром горят
безумств.
Эта девчурка играла вчера
с мячом;
нынче плечо ей равнять пора
с плечом.

Первый снежок, первый дружок
двойник.
Как он взглянул — будто ожог
проник!
Снег, а вокруг них — соловьи,
перепела;
пальцы его в пальцы свои
переплела.

Стелят не сумерки, а васильки
им путь,
и не снежинки, а мотыльки —
на грудь.
«Не зазнобила бы без привычки
ты рук!»
Их, согревая без рукавички,
сжал друг.
«Ну и тихоня, ну и чудила,
тем — люб!
Как бы с тобою не застудила
я губ!»

Кружится, вьётся Земшар,
всё изменя.
Возле меня щёк жар,
возле меня,
возле меня блеск глаз,
губ зов,
жизнь повторяет давний рассказ
с азов!
© Асеев Николай

Юність Лоретти

Валерія — Fri, 03 Jun 2011 13:04:51 +0000

І ось ти проходиш повз вікна, Лоретто.
З листами для наших сусідів, з вітрами у косах рожевих.
З ключами від скриньок поштових, з тунелями в теплих вухах.
І ось ти заходиш у двері, Лоретто.
З відмовою від видавництва, з цукерками в торбі із льону.
З плечима, похилими сумно, тендітна, як зламаний птах.

Я вже дописала роман свій, Лоретто.
Я третій уже дописала. І третій пішов до шухляди.
Я втратила сина від того, кого я люблю дотепер.
А ти така сповнена сенсу, Лоретто.
З відмовою від видавництва, з губами, тремтливими спрагло.
З руками в бабусиних перснях, із тиском в мільйон атмосфер.

І ось ти мені простягаєш, Лоретто,
вердикт, що засвідчує промах, слова, що вбивають поета.
З усмішкою діви Марії, з волоссям, рожевим, як цвіт.
І ось я торкаюся шкіри, Лоретто.
Такої гарячої шкіри твоєї дитячої шиї.
І я вже не бачу причини на те, щоби клясти цей світ…