Твої пальці креслять найнесамовитіші проділи у волоссі

а я посміхаюся немов пришелепкуватий клієнт

невправного майстра

що зажди задоволений результатом

твої пальці просуваються далі

і кожна луковичка здригається

немовби від надкрихітного вибуху

одного з тих що народжують всесвіти

твої пальці вовтузяться немовби щойно народжені

дитинчата кенгуру

які сліпо шукають шпарину до сумки

але весь її затишок

вже обвила довкола себе я

твої пальці рухаються

і я перетворююся на достобіса тремтливого ховрашка

чиє серцебиття обганяє світло

що мріє залізти тобі за пазуху

аби витягти звідти

кольоровий камінчик твого настрою

© Валерія Піщанська