Чуттєва поезія » жіночність

Неофеміністичне

Валерія — Mon, 14 Nov 2011 13:52:30 +0000

Я – просто розболена шкіра, коли із тобою:
нема ні душі та чеснот, ні огріхів та вад.
Бери попід пахву і, як парасоль, неси із собою,
зрозумівши, що я, так як й він, твій малесенький раб.
Ні, не друг і не брат, не коханка, не бранка, не любка,
для твоїх голосу й запаху я скоріш ніздрювата губка.
Кладу своє голе тіло тобі на долоню.
Вона – не шлюбна постіль й поготів не вівтар.
Я просто молюся, щоб ти мене гнав, безборонну,

у напрямку власного серця, як сотні бездумних отар,
які скерував ти раніше, не кинувши й пари з вуст.
Прийми ж тепер мою волю й розтопчи, o німий златоуст!

Лиш найсильніший чоловічий дух
спроможний витримати прагнення жіноче
коритися і плазувать в тіні.
Явись мені, скажи мені, пророче,
що я, цю неміч у собі не поборовши,
найду настільки повнокровного хазяїна,
аж тому не зірветься з губ, неначе
десь ницість в почуттях моїх причаєна.
Повинен знати ціну нам обом
і глибоко закон природи відчувати,
і бути милосердним, наче Бог,
й, мов Сатана, мене одну обрати,
повинен… Винен… Винен існувати,
чекаючи на мою ницу, прикру ласку,
як на таку собі навіяну підказку
про те, коли ж йому почати ЖИТЬ!!!

Зручна жінка

Валерія — Sat, 30 Jul 2011 12:16:13 +0000

Зручна жінка в мені

сама придумує виправдання твоїй холодності.

Зручна жінка сама шукає місця для близькості,

щоби там нарешті на декілька годин

перестати бути зручною.

Зручна жінка дещо холерична,

не вимагає неможливого

і тим паче можливого.

Зручна жінка не підвищує голосу,

не влаштовує істерик,

плаче тільки до і після

того, як ти лишиш

відтиски обожнюваних рук

на обвислих ручках тимчасових лігвищ.

Після того, як ступні,

на які здавалося б щойно

спиралися її долоні з вистромленими фалангами ,

віднесуть тебе до твоїх пріоритетів

та ергономічних скарбів.

Зручна жінка болить мені

не як защемлений нерв,

а як кіста одного з тих органів,

що уособлюють жіночність

І коли ти говориш, що любиш мене,

Я відчуваю, що насправді

ти любиш зручну жінку в мені

І я вже не перший день молюся,

щоб ти покохав іншу,

тендітну жінку в ній.

І можливо тоді збагнув, як ти нівечив ту

зручну жінку в мені

Жіноча суть

Валерія — Tue, 03 May 2011 12:11:04 +0000

Лежачи на панцирно-твердій спині, він бачив, варто було йому підійняти голову, свій брунатний, розділений коричневими дугоподібними лусками живіт.
Ф.Кафка “Перетворення”

Ти тонко й ніжно обійняв мене
Двома передніми цупкими ніжками,
Чотири ж інші механічно плели
Павутину, що стала нам за ліжко.
Я все гойдалася, як вітер дув,
Прикута до шовків житла нового.
Я все молилася, а ти не чув,
Бо вітер був південно-східний знову.
Минув сезон – тоді лиш я збагнула,
Весь шовк – то павутина, і параліч
Скувавши тіло, вже мій розум душить.
Шість лап твоїх зімкнулися обабіч
Моїх плечей, моєї талії й колін;
Відчули пальці пластикові крила.
Поцілувала не тому, що полюбила,
Тому що знала, мій хазяїн – він.
Корилася й була тому я рада.
Це дико, вбого й це жіноча суть:
Приймать умови будь-кого сильнішого,
Бодай вони страждання принесуть.
Коли цей віщнй сон скінчився врешті,
Дала собі я слово: покохаю!
Адже спазмує серце, коло серця,
Як дотик комашиних лап згадаю.

А я не хочу…

Валерія — Fri, 22 Apr 2011 19:32:53 +0000

И.Н., которая пыталась научить меня

быть женственной

А я не хочу быть розой, лелеять свои шипы.

А я не хочу быть розой. Не нравится – отпусти!

А мне бы смотреть сквозь желтый, сквозь желтый ромашки глаз,

А мне бы тебя увидеть, увидеть в него хоть раз,

А мне бы тебя касаться мимозы желтым соцветьем,

А мне б с твоих губ срываться не стоном, так междометьем.

Махровою маргариткой быть сжатой в твоих руках,

Забыв, что такое обида, забыв, что такое страх.

Забыв, насколько ты можешь чужим становиться – жутко!

Но я никогда не забуду. На то я и незабудка.