Я ждала его вот уже целый треклятый час.
И уже целый час меня крепко крыло и ёжило.
Я сидела на стуле и слушала, как мой каркас
в смерче минут всё сильнее ломало-корёжило…
…Не знаешь, как, усталая,
Я не решалась лечь…
Махровою маргариткой
быть сжатой в твоих руках,
Забыв, что такое обида,
забыв, что такое страх.
Забыв, насколько ты можешь
чужим становиться – жутко!
Но я никогда не забуду.
На то я и незабудка.
…мені було по-справжньому страшно
але я кричав вище, вище
поки вони не скінчилися
а потім мій старший брат
підкидав мене догори
довкола лежав сніг…
Гайворонек був тридцятилітнім красенем напідпитку. Луця зустрічалась із ним ще в школі. А потім минуло багато років. Гайворонек не досягнув кар’єрних висот, як того планував. Не покохав фотомодель, як було задумано. Перехворів на хламідії, гонорею, трипер, молочницю і сифіліс. Вилікувався від тютюнової залежності, став менеджером у якійсь філії якоїсь столичної фірми і потихеньку спивався та самовдовольнявся. Інфантильність заважала йому влаштувати своє особисте життя. Він відразу починав роздумувати – варто чи не варто, захоче дівчина з ним розмовляти чи ні. А потім пригадував, що він же ще не нагулявся, що йому ще не сорок років…
Іспанки… Треба ж, які незбагненні ці жінки-бомби, і вона така сама, Палюся, така гарна і небезпечна. Хтось зможе на ній підірватись, її врода така несподівана, як у тих жінок, що танцюють пальчиками вперед, ніжкою вниз.. як ті, що танцюють…
Налітає космічний вітер,
І пісок
Розмітає над світом
Дощами зірок,
А ми кажемо – зорепади…
Шаганэ ты моя, Шаганэ!
Там, на севере, девушка тоже,
На тебя она страшно похожа,
Может, думает обо мне…
Я спросил сегодня у менялы,
Что дает за полтумана по рублю,
Как сказать мне для прекрасной Лалы
По-персидски нежное «люблю»?
Де будинки дрімотно стоять
у вічній своїй сієсті.
Нудьга зависла на віконниць іржавих гаках,
балконних решітках і старих гамаках.
Поштивий алькальд
після обіду у старенької мами
ступає з ключем від ратуші,
наче від райської брами.
Поштар з листом
прибуває лиш зрідка
і так урочисто, як архиєпископ на прощу.
І падре, опасистий від численних постів,
задиханою стоногою
дріботить через площу…
Ти будеш ловеласом
і перекотиполем,
дам місцевих сердечним болем…
…я божа, я вільна, свавільна!
Я річка.
Я легко стікаю тобі на вуста.
Річ-
Но
у тім, що мій хист, що мій скарб віч-
Но
тектиме луками-вустами…
ти влітаєш у осінь жовту
жовтим повітряним змієм
я вповзаю у неї входжу…
Her beauty and the moonlight over you.
She tied you to a kitchen chair
She broke your throne She cut your hair
And from your lips she drew the Hallelujah…
не хочу співати твої марші на одну ноту
годувати своїм тілом твою псятину-воячню
бути фрау тод щодня й дайне фройляйн в суботу…
На площах Тбілісі
відбудеться акт непокори,
А в Ґорі накрапує кров
з буйних ґрон винограду
І сиві зажурені вдови
німують від горя…
Перед дзеркалом, змучена, станеш,
шаль шовкову накинеш звільна…
Venadito, ти знову – прекрасна…
Ночью хочется звон свой
спрятать в мягкое,
в женское…
Вашу мысль,
мечтающую на размягченном мозгу,
как выжиревший лакей на засаленной кушетке,
буду дразнить об окровавленный сердца лоскут:
досыта изъиздеваюсь, нахальный и едкий…
додивлятися сни – і завжди повертатись,
кожен крок по землі за ціну благодаті.
у квартирі щодня порохи витирати
поливати герань і у вікнах ставати….
Є гра і гравці
без дотримання правил.
Є той, хто постав,
і є той, хто поставив.
Є корабель, що від моря відчалив.
Є, зрештою, ти як самотній прочанин,
Котрий за своїми плечима втрачає
Хистку покаяльну дорогу в Почаїв…
Пам’ятаєш ту пташку?
Вона відлетіла геть.
Пам’ятаєш ту пташку?
Жила у мені…
Голубка.
неначе ти – розм’як, бо дихаєш водою,
неначе порівнявсь із дикістю морів
неначе вже прийшли, і стали за тобою,
і стали у тобі, і просять, щоб зберіг