даже звери ушли, бросив своих больных.
даже птицы не возвратились сюда весной.
посмотри назад – только сотый пожар утих,
а сто первый уже лакомится листвой.
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты…
…за то, что поддержишь все, что ни предложу,
Что вся словно по заказу, по чертежу,
И даже сейчас не ревешь белугой, что ухожу.
А осётры…
полагая, что Грека странный,
выплывают все же из бочки в реку…
Одним ожесточеньем воли
Вы брали сердце и скалу, –
Цари на каждом бранном поле
И на балу.
Та ні, не минулось. Ти знов повернувся і стріли
Приніс на плечі. Я вечерю зварила тобі.
Я стала тобі тятивою. І випнулось тіло
Заламаним луком. Ми знову зійшлись в боротьбі.
так, як божа корівка
із саме тою, що тобі до вподоби,
кількістю крапок на крильцях
сповзає з долоні,
піднесеної до трави
чи рахується це, що вона зверху,
якщо ти, аби вершниця втрималась,
простягаєш руку до її лиця,
і вона подається назустріч твоїй долоні…