у них -
поліітиленовий патріотизм
брудна бомба пропаганди
трунний ансамбль кремлівських веж
лебедине озеро під бій курантів
тік-так пуантів
тік-ток монстрів

у нас один нед(р)уг -
вони

© Валерія Піщанська

***
sie leiden
an Butscha des Gewissens
an Drama-Theater der Menschlichkeit
an Kramstorsk-Bahnhof des Imperiums
sie fügen sich fremde Glieder
mit fröhlichem Schrei: “meins, meins!…”

Befallen von
dem Polyethylen-Patriotismus
der schmutzigen Bombe der Propaganda
ertönt das Saitenrgensemble der Kremltürme:
Schwanensee zum Glockenspiel
Tick-Tack der Spitzenschuhe
Tik-Tok der Monster

Wir leiden dagegen lediglich
an sie

© Valeria Pishchanska

Повітряні коренці
обплітають моє обличчя
Таїна твого черева
Я долучаюсь до неї
Заповнюю твої луки
квітами
твої русла
водою

Плинність твоєї ніжності
Швидкість твоєї пристрасті
Дряпучість твого блаженства

Я вкладаю це в тебе
Ти приймаєш мене
Я приймаю тебе
Ми єєє
єдність

© Валерія Піщанська, 18.07.2021

Die Litchis Deiner Brustwarzen
Die Orchidee Deiner Scheide
Luftwurzeln umschlingen mein Gesicht

Das Geheimnis Deines Bauchs
Ich werde darin eingeweiht

Ich befülle Deine Wiesen mit Blumen,
Deine Bachbetten – mit Wasser

Langsamkeit deiner Zärtlichkeit
Geschwindigkeit deiner Leidenschaft
Kratzbürstigkeit deiner Euphorie

Ich tue all dies in Dich hinein
Du nimmst mich an

Ich nehme Dich an
Wir sind
bei-sa-mmmmmen

© Valeria Pishchanska, 18.07.2021

Маленька Ніжка, височенний хвощ,

і довгі шиї, що схилися до тебе.

Ти народилася – й усі мої потреби

схилилися в глибокому поклоні

перед дитячим криком. Безборонна

й розгублена якась від того крику,

ні динозаврика, ані яйце розбите

не брала я усе ніяк до тями…

Та мої груди – то вже груди мами!

Та мої руки, та моє усе –

тебе підхопить вмить і понесе

геть від негод. От тільки-но, дитино,

нема ніде Великої Долини…

Хіба що, Ніжко, в нас самих… Отож

коли ти народилася, йшов дощ.

© Валерія Піщанська, 12.05.2021

***

Als du geboren wurdest, hat‘s geregnet.

Ein Littlefoot von Riesenfarnen umgeben.

Die Langhälse beugten sich zu dir vor.

Und meine Wünsche und Bedürfnisse ebenso –

verneigten sich vor einem Babyschrei.

Ich stand verloren. Dass ein kleines Ei

gebrochen lag und dass ein Dino schlüpfte,

begriff ich kaum. Doch wurden meine Brüste

bereits zu Brüsten einer Mutter! Hände –

zu mütterlichen Händen, die dich heben

und weg vom Bösen tragen. Höre mal,

es gibt hier nirgendwo das Große Tal…

Es sei denn in dir selbst, mein kleiner Segen.

Also, als du zur Welt kamst, gab es Regen.

© Valeria Pishchanska, 12.05.2021

Wir sind -
Löwenzahnnomaden!
Kastaniensammler!
Und Pfadfinder -
zu jedem Eiswagen
dieser gemütlichen Stadtteilmitte.
- Ka-ka-kalt!

Wir sind Stadtteilwanderer.
In deren Wüste
schenken uns Wasserbrunnen-Oasen
Nässe und Kühle.
Und manchmal sogar
einen Schluck Kaffee
für die Größten von uns.

Wir sind -
Löwenzahnnomaden!
Tierzähmer und Bändiger
im Streichelzoo
und in freier Wildnis
des buschigen Wohnblockgartens
- Ka-Ka-Katze!

Wir sind Beduinen –
auf Kamelen…
Auf Rollern und Laufrädern…
Aus der Karawane der Familien
einer Großstadt.
Und die Jüngsten von uns
sind nicht mal zwei.

©Valeria Pishchanska, 10.09.2020

***

Мы –
одуванчико-кочевники!
Мы –
ежевико-викинги!
Мирные как пушинка.
С исцарапаными ногами
и измазаными ртами.

Мы –
собиратели!
Одуванчиков и каштанов.
Знатоки троп
ко всем продавцам мороженого
одного маленького района.
- Ка-ка-кап!

Мы – кочевники!
Городской пустыни.
Которым оазисы фонтанов
дарят прохладу
и мокрые пятна.
Изредка глоток кофе -
самым старших из нас.

Мы – собиратели!
Одуванчиков. Укротители!
Контактных зоопарков,
заклинатели диких зверей
по дворам высоток.
- Ка-ка-котенок!

Мы – бедуины!
На верблюдах…
На самокатах и беговелах…
Из каравана семей
одного большого города.
И самым младшим из нас
нету и двух.

©Валерия Пищанская, 10.09.2020

wenn es sie erschmeckt. Dies kommt von weit.
Wird euch langsam namenlos im Munde?
Wo sonst Worte waren, fließen Funde,
aus dem Fruchtfleisch überrascht befreit.

Wagt zu sagen, was ihr Apfel nennt.
Diese Süße, die sich erst verdichtet,
um, im Schmecken leise aufgerichtet,

klar zu werden, wach und transparent,
doppeldeutig, sonnig, erdig, hiesig -:
O Erfahrung, Fühlung, Freude -, riesig!

©Rainer Maria Rilke, 1922

У мене до тебе – радість.

У мене до тебе – ніжність,

цвєтаєвської* більша,

бо в мене до тебе – довіра.

Ти – більше, аніж співець*.

У мене до тебе – дім

для наших та інших сердець.

У мене до тебе – радість,

це і минулі життя…

У мене до тебе – Бог.

У мене від тебе дитя.

© Валерія Піщанська, 22-23.08.2019

* Вірш М. Цвєтаєвої “Откуда такая нежность”

Ich empfinde für Dich – Gedichte.

Ich empfinde für Dich – Freude,

Zärtlichkeit, welche ist,

als die zwetajewsche* größer.

Denn ich empfinde auch – Vertrauen.

Du bist mehr als ein Sänger und Schelm*.

Ich empfinde für Dich – Ein Zuhause

Für uns‘re und jedes innige Herz.

Ich empfinde für Dich – Freude,

Leben vor diesem machen Sinn.

Ich empfinde für Dich – das Göttliche.

Ich habe von Dir ein Kind.

* Gedicht von M. Zwetajewa “Woher nur solche Zärtlichkeit”

Коли вона плаче,

важливо пам’ятати,

що весь розмаїтий світ

продовжує існувати.

Коли вона плаче,

десь

все ще цвітуть гіацинти

розкішним синім.

Коли вона плаче,

десь

західне сонце

все ще фарбує море

в немислимий рожевий.

Коли вона плаче,

за якихось пару вулиць

її тато

фарбує дитячу

в гіпопотамово-бузковий.

Весь розмаїтий світ

продовжує існувати –

за якийсь всесвіт від мене,

коли вона плаче.

І в цьому універсумі

не без добра лихо:

коли вона плаче,

немає жодного сумніву,

що вона дихає.

© Валерія Піщанська, 08-10.01.2019

Wenn sie weint,

es ist wichtig, sich zu erinnern,

dass die ganze vielfältige Welt existiert

weiterhin.

Wenn sie weint,

irgendwo

blühen trotzdem

Hyazinthen

mit prächtigem Blau.

Wenn sie weint,

irgendwo

bemalt die untergehende Sonne

das Meer trotzdem

in undenkbares Rosa.

Wenn sie weint,

bemalt ihr Papa

ein paar Straßen weit weg

das Kinderzimmer

in Nilpferdlila.

Die vielfältige Welt

existiert weiterhin –

ein All weit weg,

wenn sie weint.

Doch auch in diesem Universum

gibt es Glück im Unglück:

Sie weint, insofern kein Zweifel,

sie atmet.

© Valeriia Pishchanska, 08-10.01.2019

Відсьогодні!
Заборонено в’їзд
старих дизелів!
На користь новісіньких
малих дизелів
на молочних двигунах.

У новісіньких дизелів
парують носики,
якщо вони довго не знаходять
свій молочний двигун.

Буває, у них
одночасно спалахують
усі контрольні лампи
на розпачливій панельці.
Особливо вночі.
Характеристика,
найбільш оспорювана
Користувачами.

Буває, підтікають –
та ця проблема
добре відома
Користувачам.

Коли ж двигун запущено
і подорож Молочним шляхом
з прицмокуванням і сопінням
набирає обертів,
у блиску фар малих дизелів
так явно просвічує
блиск очей Розробника!..

Сильніше за будь-яке дальнє світло
він сліпить серця Користувачів.
Так народжується
батьківська любов.

До Малих Дизелів.

© Валерія Піщанська, 11-12.12.2018

Ab heute!
Die Einfahrt der alten Diesel
verboten!
Zugunsten der neusten
kleinen Diesel -
ausgestattet mit Milchmotoren.

Den kleinen Dieseln
dampfen die Näschen,
falls sie länger
ihren Milchantrieb
nicht finden können.

Mal passiert,
dass sämtliche Kontrollleuchten
der kleinen Diesel
gleichzeitig angehen!
Vor allem nachts.
Von Haltern
am meisten bestrittenes
Ausstattungsmerkmal.

Manchmal laufen sie aus.
Dieses Problem ist aber
Haltern wohl bekannt.

Wenn aber der Milchmotor läuft
und die Fahrt
der Milchstraße entlang
lostuckert,
im Scheinwerferlicht der kleinen Diesel
leuchtet das Augenlicht des Entwicklers
durch!

Dieses Licht
blendet die Herzen der Halter
stärker als jegliches Fernlicht je könnte.
So wird die Elternliebe geboren.

Der Halter
zu den neusten kleinen Dieseln.

© Valeriia Pishchanska, 11-12.12.2018

Wir bauen Bilder vor dir auf wie Wände;
so daß schon tausend Mauern um dich stehn.
Denn dich verhüllen unsre frommen Hände,
sooft dich unsre Herzen offen sehn.

©Rainer Maria Rilke, 1899

Ich küsse auch deine Fragen
und deine Wünsche
ich küsse dein Nachdenken
deine Zweifel
und deinen Mut
deine Liebe zu mir
und deine Freiheit von dir
dein Fuß
der hergekommen ist
und der wieder fortgeht
ich küsse dich
wie du bist
und wie du sein wirst
morgen und später
und wenn meine Zeit vorbei ist

© Erich Fried