«Мені терміново…»
Мені терміново потрібно до моря,
Дістатися моря, щоб просто пірнути
Й тоді вже назавжди залишитись мокрим,
Залитися, злитись з рябим, каламутним,
Упасти на білому-білому пляжі,
Холодний пісок підігріти руками,
Та ні – я стою і ніколи не ляжу,
Бо треба-таки берегти свою карму,
Бо все завалило, засипало снігом,
Бо шуба, бо шапка, ворона, робота,
А море нам сниться і лізе під нігті,
А море – не далі, не ближче – за бортом.
©Антон Полунін (Sandal)