небо звездами сшивали.
пели ом намах шивая.
он живой. она живая.
Вона з тих дівчат, що не мають ні жалості, ані жала.
Як сині струмки, струменіють по шкірі прозорій блакитні жили.
І пози картинні, і погляд фатальний, як в фільмах Годара.
Под ногами виснет небо.
По нему бегу вприпрыжку.
Я ещё не жил. Я не был:
Ты родишь меня, малышка.
я пришёл к старику берберу, что худ и сед,
разрешить вопросы, которыми я терзаем.
“я гляжу, мой сын, сквозь тебя бьет горячий свет…