я б ніколи такої не зміг
обірвати на слові і потім
як її відірвати від книг
як її відшукати у плоті
І хто ж гадав, що знову сніг,
Що скрипне ліжко
І спину знову вигне гріх,
Неначе кішка…
світ час і простір включно з чашкою серед столу
і затихання кроків що завмиранням стає
і карамелька трамваю
що за щокою Подолу
Ну прощай, прощай до лета.
Что ж перчатку теребить?
Ну прощай до как-то, где-то,
До когда-то, может быть.
у меня шесть рейсов в неделю, господи,
но к тебе я пришел пешком…
чисті духом спровадять її на плаху
просвистить у повітрі сталеве вістря
то вона за тебе лукавий містере
в знак жалоби обітявши волосся…
По словам одного мудрого китайца
никогда не произнесённым вслух,
тонкая красная лента не разрывается,
если связала двух.
Благословляю жінку,
що на світанку відслонить
Вікна в твоєму домі.
Її вимита шкіра ряхтітиме…
Хоть нарочно, хоть на мгновенье,-
я прошу, робея,-
помоги мне в себя поверить,
стань слабее.