«наївне. із листів, що не надіслані»
ти влітаєш у осінь жовту
жовтим повітряним змієм
я вповзаю у неї входжу
ніби в стару повію
осінь пахне повітрям і певно
це повітря повинне осені
підпирати верхівками темними
її піднебіння покошені
лоскотати її попід хмарами
щоб вона поливала дощами
тих людей що гуляють парами
що закохані до нестями
я чекаю зазимлення знаєш
із землею що прагне тиші
ти навряд чи мене згадаєш
ти навряд чи мені напишеш