«Плач Валькірії»

я не хочу щоб твій голодний син виссав мої груди
не хочу щоб твій брунатний член зорав мене як плуг
не хочу щоб твої можновладці облили мне брудом
щоб мої сукні з’їла міль – твоїх сталевих шаф сухотний дух.

не хочу співати твої марші на одну ноту
годувати своїм тілом твою псятину-воячню
бути фрау тод* щодня й дайне фройляйн* в суботу
коли казенним ударом ноги прочиниш спальню мою

не хочу твоїй інфантильній дочці чистити арійські вуха
не хочу щоб звели із трупів третій рим твої ромул і рем
я вже зараз на карті європи розвалилася як потаскуха
та я хочу щоб всі пам’ятали: я – німеччина, а не рейх

© Валерія Піщанська

* – з нім. пані смерть;
** – з нім. твоя дівчина.