«Твої груди»

твої груди як острови вулканічного походження

вони здіймаються на зустріч моїм губам

в центрі кожної з них – лагуна

і невеличкий атол

лагуна із шоколадною водою,

і темно-рожевий атол

вони омиваються океанічними водами

ніжної шкіри,

до якої я зрідка

дозволяю собі притиснутися щокою

і все це виблискує на сонці, сліпить очі,

виблискує на сонці…

і я молю Бога, щоб до мене ці острови були безлюдні,

щоб мої губи були кормою єдиного корабля,

щоб мої пальці були щоглами єдиного корабля,

щоб мій язик був капітаном єдиного корабля,

що причалив до їх берегів

і вивчив кожен вигин їх узбережжя

коли я відпливатиму від цих островів

в пошуках ще ніжнішої шкіри серед цих теплих океанічних вод,

я посміхнуся тобі світлою посмішкою

чоловіка, який кохає

© Валерія Піщанська