IMG_4983

«Каховська ГЕС»

Кровʼю землі стікає каховська ГЕС.
По груди в воді – на ціпку привʼязаний пес.
Вода прибуває… Тож крізь віконця горищ
люди моляться дронам.
За воду. За те, щоби кліщ,

“братської” крові напившись, луснув нарешті.
Асвабадітєлям навстріч над дахами Олешків
трупи пливуть. “Трясця, забули хліб-сіль!” –
труп діда Миколи вертає
й до греблі пливе що є сил.

Окупанту П. бачити діда всі сні все життя.
Однак залиште собі прийдешнє своє каяття!
Репараціі. Репараціі. Незалежність Йошкар-Олі.
Й розважати дух діда Миколи
до самоі петлі.

© Валерія Піщанська, 08.06.2023

Відео-поезія:

https://www.instagram.com/reel/DKjCUjoovgz/?igsh=Z2lvcGV6bzl3OW5r

Зберегти: Фейсбук, Digg This, Твіт
Розділи: Мої твори - My poems, Українською - Ukrainian


1 коментар

  1. Ірина написав 13.06.2025 о 05:42

    Вітаю, залишу вам відгук і сюди :)
    Ваш вірш потужно виражає гнів, обурення і жах від підриву Каховської ГЕС і того, що сталося після цього. Ви дуже виразно передаєте образи – вода, труп діда Миколи, пес, прив’язаний до ціпка…

    Є відчуття, що вірш “кричить”. Але рими нерівномірні. Текст рвучкий. Це плюс для передачі емоцій, але місцями слова здаються хаотичними. Метрично це не класичний вірш.

    Спробуйте додати трохи пауз. Іноді хаос можна “приручити” за допомогою більш чіткої структури.

    Якщо оцінювати в плані впливу на читача – 10/10. Якщо оцінювати в плані “класичної поезії” – є над чим попрацювати.

    Загальна оцінка: 8/10. Сильний, емоційно заряджений текст, хоч і не надто структурований.

    Відповіcти

Напишіть відгук