«Рустикальне»

Концепція приборкання дощу.
Метода всотування сонячного світла.
Дозволь я трохи коси просушу
і заструю їх по плечах тендітних,
і розпущу зелені рукави,
і підперіжуся суничними вусами,
і буду пити свіже молоко,
турбуючи густі вершки губами.

Артикул свіжості криничної води.
Комюніке стерні про босі ніжки.
Я бур’яном ще пропалю старі сади,
і мохом простелю ще сходи призьби,
і вип‘ю муть терпку степних боліт,
щоб карі очі перейшли в зелені,
і залпом прокажу найкращий вірш
на лісовому пні, як на арені.

Рецепція налагодження ранків.
Експресія наспівування днів.
Ти дочекайся, милий мій, світанків,
де прокидалися б з тобою не на спіх,
де б промінь сонця лоскотав невпинно
останній сон, той що на двох один.
Ми б реготали і цілувались неодмінно,
І, може, в нас би був з тобою син.

Пріоритет квіткового пилку
під вексель довжини дитячих вій.
Чорнослив днів й всіляку бистрину
за хатою далеко десь розвій.
І відпусти русалку, милий мій,
вона прекрасна, але надто слізна.
І ще: дозволь я просушу-таки косу,
бо з неї, мокрої, сплітають мрії гнізда.

© Валерія Піщанська