Глашино

Глаша шарится по подвалам, в плетеном кошике тащит домой котят.
Знакомые спишут на старость, соседи поскалятся и простят.
У Глаши в мобильном сплошь номера приютов, ветеринарок, таких же Глаш…

Я говорю, устал…

так я же вроде лечу, говорю, плюясь травой,
я же вроде летел, говорю, летел, отпусти,
устал, говорю, отпусти, я устал, а он опять
поднимает над головой, а я устал,
подкидывает, я устал, а он понять
не может…

Я-бы-локо

Мы жили – мир да покой,
Меры не ведая, все время ребро к ребру.
Мы были немного Им и чуть-чуть мной,
Он называл меня женой
И обнимал, когда замерзал к утру

Робітничі квартали

…розцвітають у темряві
самотніми
китайськими ліхтариками,
розвішаними знічев’я
на похиленій сакурі
київського світанку.

Молитва

Господи мой, Боже,
Зеленоглазый мой,
Пока Земля еще
веpтится
И это ей стpанно
самой,
Пока ей еще хватает
Вpемени и огня…

20 коротких стихотворений о любви

это дерево называют гинкго билоба,
каждый лист на нем перепонкой дрожит резной,
я смотрю на тебя всем телом, куда там в оба,
как, быть может, смотрел еще в мезозой…

расскажи моему пятилетнему сыну

расскажи моему пятилетнему сыну
как мякиш в пальцах превращается в глину
что любое слово может стоять в начале
что родились мы не одинокими но одичали
что и сам не знаешь как обратиться к богу

бог вірджинія вульф

…вірджиніє вульф
твоя ріка тече з тебе
через твої підводні сади
до далеких пустель
яких немає на мапах…

Війна, секс і Бог…

Іспанки… Треба ж, які незбагненні ці жінки-бомби, і вона така сама, Палюся, така гарна і небезпечна. Хтось зможе на ній підірватись, її врода така несподівана, як у тих жінок, що танцюють пальчиками вперед, ніжкою вниз.. як ті, що танцюють…

Зорепади

Налітає космічний вітер,
І пісок
Розмітає над світом
Дощами зірок,
А ми кажемо – зорепади…

Hallelujah

Her beauty and the moonlight over you.
She tied you to a kitchen chair
She broke your throne She cut your hair
And from your lips she drew the Hallelujah…

* * *

Є гра і гравці
без дотримання правил.
Є той, хто постав,
і є той, хто поставив.
Є корабель, що від моря відчалив.
Є, зрештою, ти як самотній прочанин,
Котрий за своїми плечима втрачає
Хистку покаяльну дорогу в Почаїв…

Поразгонять бы…

подобрать бы

дряхлую кошку,
лечить раны бы

вновь подорожником,
верить в чудо немножко…