Розы уткнулись в вазу
они держались достойно
стройная ножки на зависть
на длинных шеях бутоны
ими еще любовались
рядом благоухал воздух
ароматами и комплиментами
казалось что праздник
не кончится…
и всё гляжу через залив
в твои глаза цвета тёмного дуба, всё гляжу в морскую даль: вот она,
наложница берега, пафосная любовница
Гайворонек був тридцятилітнім красенем напідпитку. Луця зустрічалась із ним ще в школі. А потім минуло багато років. Гайворонек не досягнув кар’єрних висот, як того планував. Не покохав фотомодель, як було задумано. Перехворів на хламідії, гонорею, трипер, молочницю і сифіліс. Вилікувався від тютюнової залежності, став менеджером у якійсь філії якоїсь столичної фірми і потихеньку спивався та самовдовольнявся. Інфантильність заважала йому влаштувати своє особисте життя. Він відразу починав роздумувати – варто чи не варто, захоче дівчина з ним розмовляти чи ні. А потім пригадував, що він же ще не нагулявся, що йому ще не сорок років…