Гордість, упередження, вроджені вади,
Віра, ворожба, безпритульність, безмежжя…
Зустріч біля церкви в пустелі Невада:
Двійко незнайомців – ні більше, ні менше.
…чи то стати човном, чи то йти до човна,
ним – у море відкрите, у хитавицю, у тряску,
де вітер солоний жіночність розчахне. Хоч впирайся, проси,
на стегно поцілунками-бризками хлюпнувши рясно,
по сухому, болюче ввійде у мої паруси…
Я тебе…
За твоїм плечем
Тополя і Сонце –
Як літера «ю»,
Вітер читає протяжно: юууууууууу
(Відлунням із Ліверпуля: “I love”
Тричі).
Кличе
Вітряний вечір,
Підштовхує в спину –
Руки – на плечі – за плечі…
Когда мы выгорим, высохнем,
станем пустыми и ломкими, как тростник,
ты будешь врать мне, что я все еще красива.
А я буду верить, чёрт с ним.
Когда уголь станет золой,
иссякнет сангрия, остынет вишнёвый пирог,
мы сядем в саду и будем смотреть,
как вскрывают деревянный порог
легионы молодых клёнов…