Юність Лоретти

З усмішкою діви Марії,

з волоссям, рожевим, як цвіт.

І ось я торкаюся шкіри, Лоретто.

Такої гарячої шкіри твоєї дитячої шиї.

І я вже не бачу причини

на те, щоби клясти цей світ…

Романе

було б пестити мене мужністю своїх метафор
та нахабністю алегорій
а потому брати і творити поезію