І хто ж гадав, що знову сніг,
Що скрипне ліжко
І спину знову вигне гріх,
Неначе кішка…
В маленьком ресторанчике, где терпко от запаха моря,
Звучит итальянская песня – о чём-то поют двое.
Плиты от солнца горячие – даже сквозь босоножки…
Я Вас у собі, мов коштовну карафку, розбила —
І душу, як білий обрус,
просочило щемливе вино!
А ми відверті дуже. І чужі.
Плететься час у душному плацкарті.
Розмови різні, і гроша не варті,
як вийшла заміж і як ти служив…