О, женщина, дитя, привыкшее играть
И взором нежных глаз, и лаской поцелуя,
Я должен бы тебя всем сердцем презирать…
Прошептал, мурлыча на гласные, и ослабляя боль
аспириновым шипением на согласные:
«Моя глупая, тревожная женщина…»
я хочу тонку інтуїцію
й тонку, як берізка, талію
тонкі кулінарні присмаки
привезені із італії…
Ich weiß,
ich bin nicht der einzige sinnliche Mann,
und wenn du
auf einen von ihnen stößt,
zögere nicht,
greife zu
Гайворонек був тридцятилітнім красенем напідпитку. Луця зустрічалась із ним ще в школі. А потім минуло багато років. Гайворонек не досягнув кар’єрних висот, як того планував. Не покохав фотомодель, як було задумано. Перехворів на хламідії, гонорею, трипер, молочницю і сифіліс. Вилікувався від тютюнової залежності, став менеджером у якійсь філії якоїсь столичної фірми і потихеньку спивався та самовдовольнявся. Інфантильність заважала йому влаштувати своє особисте життя. Він відразу починав роздумувати – варто чи не варто, захоче дівчина з ним розмовляти чи ні. А потім пригадував, що він же ще не нагулявся, що йому ще не сорок років…
…казалось предметы
как зачарованные
смотрели сейчас на нее
“любуйтесь пока я в форме”
вышла она из халата
и накинула нежный голубоватый лоскут…
Дівчатка, що вирішують не старіти,
у двадцять сім років все ще носять шарфи
з іграшковими писками гномиків, щенят, хелоу-кіті,
чи бодай із кишеньками контрастного кольору.
Дівчатка, що вирішують не старіти,
знаходять собі хлопчиків, що ніяк не змужніють…