«Чоловіки і жінки»

3.
як дитина тендітна ламка
очі тонуть у хмарах волого
прохолодна прозора рука
і волосся зачесане строго
я б ніколи такої не зміг
обірвати на слові і потім
як її відірвати від книг
як її відшукати у плоті

і навіщо мені це дитя
це ж не жінка іще не реальна
та прискорене серцебиття
повідомило звістку печальну
ти змінився ти здався ти влип
в гороскопах спіткнулися зорі
кожен подих її – наче схлип
кожен порух її – наче поріз

перебендя без поводиря
я блукав запорошеним містом
ліхтарі сліпувато горять
на рекламах сумнівного змісту
може все перевести на сміх
я боюсь її сміху тваринно
кожна жінка у джинсах вузьких
обпікала мене як жарина

а в моєму кварталі пітьма
цілий світ в двогодинній відключці
і блукає народ “без керма”
і не спиться сусідовій сучці
……………………………………………
тільки постать чи марево чи
світла тінь дуже схожа на Неї
зимні пальці до рук беручи
я не можу отямитись де я

пригорнула торкнулась чола
не питай бо надтріснуть дзеркала
я навпомацки довго ішла
я насліпо тебе відшукала

© Мар’яна Савка