«Є діти, що дякують…»
Євгену та Юркові, які внаслідок російської атаки зазнали 85% опіків тіла
Є діти, що дякують Богові за подарунки.
Є діти, що дякують за візерунки
на склі. Дякують, що вціліло вікно, встояв дім,
що сам зустрів зиму – завдяки правилу двох стін.
А є й ті, в яких не знайшлось під рукою стін,
тільки ровери, віра в серці, щит зі шкіри й судин,
витканий Святим Духом, старанно залатаний лікарями.
А латочки всі – з молитов. Однокласників, рідних, мами…
Перев’язки, вологі від сліз, менше ятрять опіки.
Воля є до життя (десь ганяють в футбол однолітки!),
сльози радості є – від спасіння, і просто сльози, бо боляче.
І неможливо збагнути, що ці діти ВСЕ ЩЕ дякують, молячись.
Хай Господь їх серця збереже від гніву праведного.
Хай віддасть його нам, дорослим, а хлопцям лагідно
дмухне легкість на рани, й обуриться ворогом ницим.
Ворогом, якому збагнути Господа – нічим.
© Валерія Піщанська, 01.10.2025



