«Війна»

Татові
1.
Дочка, онук, чи син, чи брат.
“Я, доцю, йду в воєнкомат”.
“Я, мамо, йду в воєнкомат”.

Дістаючи з покуть ікони,
останню зняли перепону
- благословіння на життя…

Благословляючи на смерть,
не говорили “ворог геть” -
приклали руку до лиця…

Бо все про ворога відомо…
У нас до них огида й втома.
Як і в Отця.

2.
Чи хтось із них прийде додому?
Кімната буде та ікона
схожа, але не ця…

Надміру світла після тьми!
Іх огортатимуть крильми
святі, зійшовши з образів.

Та скажуть ім онук і брат:
“Я ок. Лиш був би більше рад,
якби закрили ви крильми

від тих, хто зовсім озвірів,
від тих, хто НЕ людина,
У МАРІУПОЛІ ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК.”

© Валерія Піщанська, 09.03.2022