«Шовчик»
А на звороті – шовчик незугарний.
Там хтось розсотує мене по волоконцях…
Я хочу пити ріки, їсти сонце!
І знищити стандарти кулінарні.
Між пальцями перетинки зникають -
за ниточкою тягнеться наступна.
О ця солодка мука і підступна –
сотатися уздовж живого краю,
давати пряжу на новий клубочок,
якому – не смачні земні хліба.
Немає манни чи амброзії хіба?!
Ех… заїж халвою кислий огірочок.
А на звороті крізь таємний шовчик
впрядає хтось живі нитки в мене.
І хай цей голод даром не мине!
Дізнатися би, дівчинка чи хлопчик.
© Валерія Піщанська, березень 2026