«Срібні кола»

погодувавши солодом білицю
щоб довше залишалася жива
дістану з пачки сушені слова
і розповім подвійну небилицю

колись давно напевне що не ми
ходили світом колами по двоє
від цього дні крутилися в сувої
й за власний хвіст хапалися соми

і на гілках круглилися плоди
предмет бажання кожного сновиди
й такі декоративні краєвиди…
такі що у спокусу не введи

(ходи вели в сади де повно пав
і павичів у писі марнославній)
достиглі сни зібрали та останній
дванадцятий опівночі пропав

тому тепер натерши сріблом очі
ми часом не спимо посеред ночі

© Олександр Корж



Напишіть відгук