«Зі збірки “Мисліте”»

її дивувало відчуття пластиліну в колінах
коли він ліпив з неї танець
а вона віддавала свою тишу звукам

***
чи пам’ятає винахід винахідника ?
ми схожі на образ божий
як ікона на молекулу ДНК

* * *

вона виникала подихом морозу на склі
коли проходила в дзеркалах
залишала мрево обличчя
дивись дивись надивляйся
бо може вже взавтра
тобі відкриють очі
боже як зміниться світ
ніби два мідяки покладуть

охопиш руками дзвенячий щем грудей –
хто цю наскрізну пустку наповнить
тільки жінка своєю любов’ю

а ревність йодом ілюзій
лікує бажання очей
уявляти що тебе люблять

люблять
тільки хто її наповнить
цю наскрізну пустку

тільки жінка…
мелодія сопілки…

© Микола Біденко, зі збірки “Мисліте”, 2013 рік