«Belle prière»

Seigneur, faites de moi un instrument de votre paix.
Là où il y a de la haine, que je mette l’amour.
Là où il y a l’offense, que je mette le pardon.
Là où il y a la discorde, que je mette l’union.
Là où il y a l’erreur, que je mette la vérité.
Là où il y a le doute, que je mette la foi.
Là où il y a le désespoir, que je mette l’espérance.
Là où il y a les ténèbres, que je mette votre lumière.
Là où il y a la tristesse, que je mette la joie.

Ô Maître, que je ne cherche pas tant à être consolé qu’à consoler,
à être compris qu’à comprendre,
à être aimé qu’à aimer,
car c’est en donnant qu’on reçoit,
c’est en s’oubliant qu’on trouve,
c’est en pardonnant qu’on est pardonné,
c’est en mourant qu’on ressuscite à l’éternelle vie.

© Anonyme, 1912

Проста молитва

Господи, вчини з мене знаряддя Твого миру:
де ненависть – вчини, щоб я ніс Любов;
де кривда – щоб я ніс Прощення;
де розлам – щоб я ніс Єдність;
де сумнів – щоб я ніс Віру;
де помилка – щоб я ніс Правду;
де розпач – щоб я ніс Надію;
де смуток – щоб я ніс Радість;
де темрява – щоб я ніс Світло.
Вчителю,
вчини, щоб я не стільки шукав бути втішеним, скільки потішати;
не стільки бути зрозумілим – скільки розуміти;
не стільки бути коханим – скільки кохати.
Бо даючи – отримуємо,
прощаючи – отримуємо прощення;
помираючи – воскресаємо до Вічного Життя!

© Переклад власний бр. Патрика