«***»

З циклу “До Оріяни”

Я – її середовище.

Пилок її крилець,
поля її саранчі.
Кольорове вогнище
зайнялось у мені вночі.

Кольорове вогнище
проковтнуло підлогу, шафи,
каченят – на мотузочці й без,
штори, жирафу…

Воно поглинає рухи,
звуки, вміння стояти…
Кольорове полум’я
серед мене вирує. Я – мати

Барвистий вогонь
із мене охоплює всесвіт.
Я тріщу по всіх швах.
Нічого – воскресну.

Аби вдосталь пилку
на ті кольорові крила.
І летіти її, таку,
Згодом щоб відпустила.

© Валерія Піщанська, 10-11.07.2019