«Оце літо»

Оце літо – і є наступним.
Від краси усе йде шкереберть.
Хвилерізом прониже присутність
одне із твоїх сердець.

Оце літо – твоя історія.
Пригорни її, мов немовля.
Зависають бабкою спогади,
і ковтає свій хвіст змія.

Ця краса у святім божевіллі
закарбовується в клітини.
Наковтавшись променів, хвилі
гучно гинуть у білій піні…

Щоби знов аметистовим блиском
привітати це літо минуле.
І майбутнє. Це літо вічності!
Що у болі й красі потонуло.

© Валерія Піщанська, липень 2023