«Берегиня в чорному»

Мамі

Ти чорне одягла та бережеш -
як берегла в червоному та білому -
свою сім’ю від мислимих нашесть.
Та ось вже дід наш
відліта пір’їною…
А бабця ще тремтить на гілці голій
останнім позолоченим листом.
Між нею й вітром – ти!
Прониже болем
та поки ще залишить…
І хрестом
посильно-непосильним на плече
опуститься
та хрестиками вишиє
на чорному вбранні живе лице –
онуче,
дороге тобі,
усміхнене.

© Валерія Піщанська, 08.11.2021