«Неслухняні діти. Рафтинг»

А горобчики
Сміються
У садах!
— Цвір-цвірінь!
Уже проснувся
ВЕ-РЕ-ДА!

Г.Бойко

Неслухняні діти – рафтинг.
Ти ранишся об пороги
Їх безпричинної злості,
Їх нескінченних невдоволень,
Їх безутішних сліз.
Ранишся об пороги
Їх нездатності чинити інакше.
І що найприкріше –
раниш їх.

Вони беруть тебе на роги,
Роздирають кору,
Хизуються перед іншими,
Щоб потім скинути тебе
Серед гущавини –
Думок, протиріч, жалю,
Теорій виховання…

Вони підкладають
мед посмішок в дьоготь днів,
надію на порозуміння –
у відчай істерик.
Мов вутле суденце,
ти інколи із захопленням
сплавляєшся з невеличкого водоспаду
веселощів.

Що ж до майбутнього,
Шанси на «дякую, мамо» і «котися під три чорти»
Виглядають рівними.
І щоб похитнути невблаганні ймовірності,
Ти думаєш, чи не кинути б це суденце
Ще в одну річку…
Найхимерніша з ідей,
Завдяки якій, однак,
існує людство.

© Валерія Піщанська, 01.10.2021