«Стриптизерка»

Утриманко прекрасної Шерон,
сюрреалізм ніжніше баламуті
твоїх поневірянь. А пастка в тому,
що ти шалена не по книжці, а по суті.

Спурхнуть всі плями з роршахових тестів,
і шест вросте в зіркове небо, адже
новим мостом між Будою і Пештом,
ти вигинаєшся, руда, доступна, справжня.

І кожна пісня – це буття гнучкою.
І кожен погляд – дідько, що масний, –
подружує однак Руду з Рудою…
І з шостої до восьмої вві сні

ти посміхаєшся, цілуєшся з Шерон…
Руде волосся по зеленому газону,
і сміх, і сонце… Коли раптом цей газон
білішає. І з восьмої до скону

ти крутишся, ти скиглиш уві сні.
Все через… На дванадцятому тижні…
Ти прокидаєшся обличчям до стіни.
Перевертаєшся до стелі. Стеля висне.

© Валерія Піщанська