«Є діти, що дякують…»

Євгену та Юркові, які внаслідок російської атаки зазнали 85% опіків тіла

Є діти, що дякують Богові за подарунки.

Є діти, що дякують за візерунки

на склі. Дякують, що вціліло вікно, встояв дім,

що сам зустрів зиму – завдяки правилу двох стін.

А є й ті, в яких не знайшлось під рукою стін,

тільки ровери, віра в серці, щит зі шкіри й судин,

витканий Святим Духом, старанно залатаний лікарями.

А латочки всі – з молитов. Однокласників, рідних, мами…

Перев’язки, вологі від сліз, менше ятрять опіки.

Воля є до життя (десь ганяють в футбол однолітки!),

сльози радості є – від спасіння, і просто сльози, бо боляче.

І неможливо збагнути, що ці діти ВСЕ ЩЕ дякують, молячись.

Хай Господь їх серця збереже від гніву праведного.

Хай віддасть його нам, дорослим, а хлопцям лагідно

дмухне легкість на рани, й обуриться ворогом ницим.

Ворогом, якому збагнути Господа – нічим.

© Валерія Піщанська, 01.10.2025