«… або двадцять років потому»

Коли я стану матір’ю, а ти досить солідним,
Попри пивний живіт, попри мій целюліт,
Ми кохатимемося так само нестримно,
як в вісімнадцять літ.

І будемо все ще цілуватися з язиком і в губи,
Навіть при підлітках-дітях.
І роздягатимемо одне одного довго,
Як субтропічне літо.

І ніколи не обійдемося без прелюдії,
І в тебе не буде коханки. Яка там коханка:
Граємось в скрипку й смичок щоночі,
Ледве живі до ранку.

Ми освідчуватимемося коханні,
масажуватимемо одне одному ніжки,
і радітимемо, що торік поміняли в холі доріжки,
бо старі були вже не те: щось постійно кололо в спину,
коли ти мені в вушко шептав
сороміцький план…
на четверту дитину.
© Валерія Піщанська