Сто років юностi…

Сто років юності, а далі все – пустеля.

Околиці свого старого міста

Хіба не чуєш, затуливши очі?

Забуваються лінії…

…ми помрем не в Парижі тепер я напевно це знаю
в провінційній постелі що потом кишить і слізьми
і твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю
нічиїм поцілунком не будемо втішені ми