Про першу любов

І були оті, найщасливіші миті, коли він викрадав мене, і чекав мене – а я сідала йому за спину, обіймала обомав руками – а він ще кричав – тримайся міцніше – і я притискалася до його спини, як до останньої опори над прірвою – і оте торкання спливало в мені таким солодким щемом…

здається його звали джон…

…мені було по-справжньому страшно
але я кричав вище, вище
поки вони не скінчилися
а потім мій старший брат
підкидав мене догори
довкола лежав сніг…

Сто років юностi…

Сто років юності, а далі все – пустеля.

Околиці свого старого міста

Хіба не чуєш, затуливши очі?

Нам все ще мало років…

З роками стаємо все меншими,
як дитячі маєчки.
І якогось непримітного
серпневого вечора
ми відлітаємо
пухом кульбаби…