мрійливий П’єро так завзято шукає загублені поетичні рими
на перехресті її ніг, де квітнуть дикі троянди
в німому очікуванні на його поцілунок,
такий прохолодний і свіжий…
Пікова Дама губить солодкі зітхання
Ну вот и умер еще один человек,
любивший меня.
И вроде бы сердце в крови,
но выйдешь из дома за хлебом,
а там — длинноногие дети…
В маленьком ресторанчике, где терпко от запаха моря,
Звучит итальянская песня – о чём-то поют двое.
Плиты от солнца горячие – даже сквозь босоножки…
А ми відверті дуже. І чужі.
Плететься час у душному плацкарті.
Розмови різні, і гроша не варті,
як вийшла заміж і як ти служив…