на листя опале,
Де сяє повітря, як сиві опали,
Ми станем з тобою, як олень і ланя…
Лишь бульварный фонарь в это время цветущ,
На чугунных ветвях темноту освещая.
Это осень, мой друг! Это свежая чушь
Расползается, тщательно дни сокращая…
это дерево называют гинкго билоба,
каждый лист на нем перепонкой дрожит резной,
я смотрю на тебя всем телом, куда там в оба,
как, быть может, смотрел еще в мезозой…
Поплавці захололих качок на осінній воді.
Та вода заколише – і лише,
упавши на груди,
як заморена жінка.
І в рештку залишиться грудень…
ти влітаєш у осінь жовту
жовтим повітряним змієм
я вповзаю у неї входжу…