Юність Лоретти

З усмішкою діви Марії,

з волоссям, рожевим, як цвіт.

І ось я торкаюся шкіри, Лоретто.

Такої гарячої шкіри твоєї дитячої шиї.

І я вже не бачу причини

на те, щоби клясти цей світ…

А он…

Я ждала его вот уже целый треклятый час.
И уже целый час меня крепко крыло и ёжило.
Я сидела на стуле и слушала, как мой каркас
в смерче минут всё сильнее ломало-корёжило…