«Всепроникнення»

Вона, неначе Медуза Горгона,
проникає-влізає у тебе -
ця потвора
з ликом прекрасної панни
з волоссям гадючим
своїми змійками-щупальцями
блукає
в твоєму тілі…
язичками-сензорами
вповзає
тобі під шкіру,
лоскоче твоє Еґо -
і ще глибше, глибше-глибше
під самого серця коріння
висмоктує паразитом
твою солодко-гіркаву
енергію..
Вона п´є тебе
повільно.
Hемов п´явками присмокталась
до самого твого Єства -
а ти млієш:
лоскіт лагідних язичків десь під корою,
десь у мізках і під серцем
змушує тебе ворушитися…
Так поволі, так поволі
розпускає свій трунок,
перетворюючи твої думки-кокони
на мерехтіння метеликів…
Ти відчуваєш в собі тріскання бульбашок,
що переростають ув оргастичні вибухи…
Тобі блаженно.. і ти
ніби молишся:
“О пий, пий мене!
Висмоктуй усе до кінця -
і чим дужче і болісніше,
тим більше моє буття
зливається з сутністю.
Я тріпочу –
я люблю, я живу й помираю
водночас…
О Любове -
всепроникна Змія…”

©Viktoria Jichova
2.3.2008