‘Оповідання – Short stories’
-
Стихи о войне
Мой товарищ, в смертельной агонии
Не зови понапрасну друзей.
Дай-ка лучше согрею ладони я
Над дымящейся кровью твоей… -
What People Really Look Like
После первого тяжелого вздоха, после первой мысли: «Ну все, можно перестать держать марку, я в безопасности», — человек начинает светиться, сиять.
-
Нобелевская лекция по литературе
… из тьмы и холода, где было мне суждено
уцелеть, а другие — может быть с большим даром, сильнее меня — погибли… -
Війна, секс і Бог…
Іспанки… Треба ж, які незбагненні ці жінки-бомби, і вона така сама, Палюся, така гарна і небезпечна. Хтось зможе на ній підірватись, її врода така несподівана, як у тих жінок, що танцюють пальчиками вперед, ніжкою вниз.. як ті, що танцюють…
-
Нет насилию!/ Nie Gewalt!/Never Violence!
Но наши дети смотрят телевизор, они видят, как много на земле агрессии, и, возможно, считают, что это единственный способ решить все проблемы. И мы прямо сейчас, в своем доме, можем показать им, что есть другой путь.
-
Як поцілувати Мурчика?
Без шкарпеток мені дозволяли гладити босими ногами Пушка, великого лінивого котище, який був таким неймовірним на дотик, що і не передати – найніжніше зі всього на світі, найм’якше, найбентежніше і най-най-най…
-
Про першу любов
І були оті, найщасливіші миті, коли він викрадав мене, і чекав мене – а я сідала йому за спину, обіймала обомав руками – а він ще кричав – тримайся міцніше – і я притискалася до його спини, як до останньої опори над прірвою – і оте торкання спливало в мені таким солодким щемом…
-
Искусство повторения / Die Kunst des Versuchs
Пабло Пикассо сказал однажды:”Бог- прежде всего художник. Он придумал жирафу, слона, муравья. И, надо сказать, Он никогда не старался следовать одному стилю…
-
Червоний
У Френка було багато червоного, інколи могло здатися, що якось забагато як для чоловіка: стіни у вітальній, автівка, рушники, сантехніка, домашні тапочки, рамка для світлин у кабінеті, сорочки, деяка білизна, батареї. Коли Елен приходила до Френка, цей колір насичував її…
-
Поцілунок змії
Гайворонек був тридцятилітнім красенем напідпитку. Луця зустрічалась із ним ще в школі. А потім минуло багато років. Гайворонек не досягнув кар’єрних висот, як того планував. Не покохав фотомодель, як було задумано. Перехворів на хламідії, гонорею, трипер, молочницю і сифіліс. Вилікувався від тютюнової залежності, став менеджером у якійсь філії якоїсь столичної фірми і потихеньку спивався та самовдовольнявся. Інфантильність заважала йому влаштувати своє особисте життя. Він відразу починав роздумувати – варто чи не варто, захоче дівчина з ним розмовляти чи ні. А потім пригадував, що він же ще не нагулявся, що йому ще не сорок років…