‘Сучасні – Modern’
-
БЖ. Кришталевий Янгол
А ще ж треба жити… Жити, придумай, – як нам?!
Убрати бігборд з Кейт Мос в калинові китиці?
На Лаврській дзвіниці спить Кришталевий Янгол… -
Він її обіймає, вирушаючи зранку…
Він її обіймає, вирушаючи зранку в сонячну каламуть.
А вона говорить: бережи обличчя і руки, передають вітри;
запасні штани, сіль, ведмеже ікло, ніж – не забудь;
в скруті не гризи комірець – я зашила різних туди отрут. -
If you want to change the world… love a woman
… beyond yourself, beyond desire and reason,
beyond your male preferences for youth, beauty and variety… -
Изобретателю весны
я был распорядитель нег, толкователь великих книг,
заклинатель вахтёрш и магистр ордена тунеядцев,
“кудри курса” единогласно и без интриг. -
про тайны мира
Камни срывались под сандалиями,
летели в безбожно далёкий низ, –
каждый был бы прочнее стали,
будь рядом с ним Таис. -
Под ногами виснет небо
Под ногами виснет небо.
По нему бегу вприпрыжку.
Я ещё не жил. Я не был:
Ты родишь меня, малышка. -
Хвалю тебя, говорит…
…за то, что поддержишь все, что ни предложу,
Что вся словно по заказу, по чертежу,
И даже сейчас не ревешь белугой, что ухожу. -
Немультяшне
так, як божа корівка
із саме тою, що тобі до вподоби,
кількістю крапок на крильцях
сповзає з долоні,
піднесеної до трави -
Колись вона в мені
І хто ж гадав, що знову сніг,
Що скрипне ліжко
І спину знову вигне гріх,
Неначе кішка… -
секрети щасливого заміжжя
чисті духом спровадять її на плаху
просвистить у повітрі сталеве вістря
то вона за тебе лукавий містере
в знак жалоби обітявши волосся… -
Коли до губ твоїх…/When I am half a breath…
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко. -
Так пусть же будет…
Из всех смертей, от всех земных насилий,
двумя подошвами, сведенными в одну,
мы были — этим бешенством, мы — были
сырой сиренью, прыгнувшей — в весну… -
бред сестры милосердия
Мой неубиенный, израненный,тонкий,
блокадный, трофейный, живой…
Любовь эта, словно громоздкая конка,
по мостовой… -
Carnevale di Venezia
мрійливий П’єро так завзято шукає загублені поетичні рими
на перехресті її ніг, де квітнуть дикі троянди
в німому очікуванні на його поцілунок,
такий прохолодний і свіжий…
Пікова Дама губить солодкі зітхання -
Дети уходят из города…
Дети уходят из города
к чертовой матери.
Дети уходят из города каждый март.
Бросив дома с компьютерами, кроватями,
в ранцы закинув Диккенсов и Дюма… -
письмо одной кожи
мы плавали словно рыбы
лишенные чешуи
чувствительные как поцелуи
плавленые сыры
помнишь они были маленькие
дети наши- мурашки
бегали между нами
ветреные возбужденные
углубляясь в те зоны
которые я бросила контролировать… -
любовница
Розы уткнулись в вазу
они держались достойно
стройная ножки на зависть
на длинных шеях бутоны
ими еще любовались
рядом благоухал воздух
ароматами и комплиментами
казалось что праздник
не кончится…
-
сниться мені бомбосховище…
– більше війни не буде, – казала нам вчителька,
але кожен із вас, діти, мусить затямити:
у разі ядерного вибуху,
застосування зброї масового враження
чи іншого казусу
слід спускатися в бомбосховищe… -
Just My Writing
And the four of them lived in that house near the park, the girl with no freckles the sweet-potato boy the basketball father and darkroom mother, and they lit their candles and said their prayers, and the corners of the photographs curled.
One day some towers fell.
-
Всё поменялось…
Год переждав, очнувшись от зимней комы,
любовь моя, уставшая изменять
собственной тени, живет, наконец, легко… -
розчиняюсь в тобі
я розчиняюсь у т?бі мила
я пропадаю в тобі сучко
я розчиняю свою силу
я здобуваю твою гнучкість -
Ошибались, сногсшибались…
небо звездами сшивали.
пели ом намах шивая.
он живой. она живая. -
я пришёл к старику…
я пришёл к старику берберу, что худ и сед,
разрешить вопросы, которыми я терзаем.
“я гляжу, мой сын, сквозь тебя бьет горячий свет… -
Сводным сестрам
А осётры…
полагая, что Грека странный,
выплывают все же из бочки в реку… -
вершниця
чи рахується це, що вона зверху,
якщо ти, аби вершниця втрималась,
простягаєш руку до її лиця,
і вона подається назустріч твоїй долоні… -
вийде вночі на кухню…
світ час і простір включно з чашкою серед столу
і затихання кроків що завмиранням стає
і карамелька трамваю
що за щокою Подолу -
тонкая красная
По словам одного мудрого китайца
никогда не произнесённым вслух,
тонкая красная лента не разрывается,
если связала двух. -
Костер горел…
Другая жизнь, вторая я.
Ваш мир мне видится иначе.
Вторая я – у вас своя,
а первая в нем горько плачет. -
Я-бы-локо
Мы жили – мир да покой,
Меры не ведая, все время ребро к ребру.
Мы были немного Им и чуть-чуть мной,
Он называл меня женой
И обнимал, когда замерзал к утру -
запахи
Руки ловца пахнут рыбьим отчаяньем.
хлебом и куревом терпко-привычно,
соком травы и касанием чаек,
плачем реки, на сетях его высохшим. -
Слайд на палубі, передчуття
Солодка несправжність (живий подарунковий торт!)
Тих днів, переповнених солнцем, як чаша терпінням:
Як я сміюсь! – мов шампанське розбила об борт, –
І білим покосом лягає з-під борту піна.
Підносячи руки (а світло по ліктях стіка…) -
Робітничі квартали
…розцвітають у темряві
самотніми
китайськими ліхтариками,
розвішаними знічев’я
на похиленій сакурі
київського світанку. -
Возвращение
Если губы твои я знаю только по голосу,
груди – только по зелёному и оранжевому цвету блузок,
то чем же мне хвастаться… -
Впустити у себе…
Можливо не з першого прочитання,
але згодом
деякі рядки чеканиш, як стерва,
як собака, що зірвалася з ланцюга,
деякі шепочеш,
немов просиш пробачення у берези
за сік, обіймаєш інтонацією.
Інші майже цілком ковтаєш,
пручаючись сама собі;
закидаєш назад голову.
-
Я – мальчик. Я сплю…
Я – девочка-врач.
Я в шею смертельно ранена.
В моём городке по небу летят журавлики… -
А ничего и не было твоим…
А ничего
и не было твоим:
и даже тот маршрут
сквозь город спящий… -
Не спрашивай меня…
И если бы не эти галуны,
не этих светлых пуговок охрана,
ты сам бы вспомнил,
как мы все родны,
родством вины, родством… -
Місячно зранена місяцем
Місячно зранена місяцем -
Боляче, страшно, гидко.
Це мені не потрібно -
світу з-за сліз не видко. -
Люсіль
Вона з тих дівчат, що не мають ні жалості, ані жала.
Як сині струмки, струменіють по шкірі прозорій блакитні жили.
І пози картинні, і погляд фатальний, як в фільмах Годара. -
лесное
даже звери ушли, бросив своих больных.
даже птицы не возвратились сюда весной.
посмотри назад – только сотый пожар утих,
а сто первый уже лакомится листвой. -
Балада про лови
Та ні, не минулось. Ти знов повернувся і стріли
Приніс на плечі. Я вечерю зварила тобі.
Я стала тобі тятивою. І випнулось тіло
Заламаним луком. Ми знову зійшлись в боротьбі. -
Чоловіки і жінки
я б ніколи такої не зміг
обірвати на слові і потім
як її відірвати від книг
як її відшукати у плоті -
рябью
у меня шесть рейсов в неделю, господи,
но к тебе я пришел пешком… -
Автопортрет без ревнощів
Благословляю жінку,
що на світанку відслонить
Вікна в твоєму домі.
Її вимита шкіра ряхтітиме… -
Новий закон Архімеда
І все, що я можу насправді для тебе зробити, —
Кохати тебе, як пред Богом і морем:
НЕ рушачи кіл! -
біля церкви св. Сильвестра
Гордість, упередження, вроджені вади,
Віра, ворожба, безпритульність, безмежжя…
Зустріч біля церкви в пустелі Невада:
Двійко незнайомців – ні більше, ні менше. -
Юзек просыпается среди ночи…
Магда спит, как младенец, улыбается во сне, не слышит.
Он целует её в плечо, идёт на кухню, щёлкает зажигалкой… -
Fast Eifersucht
Ich weiß,
ich bin nicht der einzige sinnliche Mann,
und wenn du
auf einen von ihnen stößt,
zögere nicht,
greife zu -
в ожидании мужчины
…казалось предметы
как зачарованные
смотрели сейчас на нее
“любуйтесь пока я в форме”
вышла она из халата
и накинула нежный голубоватый лоскут… -
Mиссис Корстон
Он до старости хохотал над ее рассказами; он любил ее.
Все его слова обладали для миссис Корстон волшебной силою.
И теперь она думает, что приходит проведать милую
Его тучная обаятельная душа…