холодна душевна зима
загострить свої олівці
у неї в правій руці
сонця нема…
Я не умею быть модной, я не умею быть ловкой, я не умею быть самой-самой…
Только самой собой.
Как же я буду жить, такая неумеха и недотепа?
Я Вас у собі, мов коштовну карафку, розбила —
І душу, як білий обрус,
просочило щемливе вино!
А ми відверті дуже. І чужі.
Плететься час у душному плацкарті.
Розмови різні, і гроша не варті,
як вийшла заміж і як ти служив…
я всегда хотел ходить в фетровой шляпе
но я родился в 80-х
вырос в 90-е
живу в 21-ом веке
я знать не знаю как выглядит фетровая шляпа
голубка еротики кольору стиглої вишні
тому надлетіла
що в мене з’явився співавтор
котрому бодай строфу писати не варто
щоб увійти в мій світ…