- Оповідання – Short stories 9
- Мої твори – My poems 102
- Сучасні – Modern 206
- Класичні – Classical 100
- Підбірка цитат – Quotes 4
- Українською – Ukrainian 152
- Російською – Russian 202
- Англійською – English 36
- Переклади – Translations 45
- Німецькою – Deutsch 44
- Молитви – Prayers 13
- Дитячі вірші – For Kids 11
- Французською – Français 5
- Медитативні – Spiritual 32
- Квітень 2024
- Вересень 2023
- Липень 2023
- Червень 2023
- Травень 2023
- Січень 2023
- Грудень 2022
- Жовтень 2022
- Серпень 2022
- Червень 2022
- Квітень 2022
- Березень 2022
- Листопад 2021
- Жовтень 2021
- Липень 2021
- Червень 2021
- Травень 2021
- Квітень 2021
- Березень 2021
- Лютий 2021
- Грудень 2020
- Листопад 2020
- Вересень 2020
- Серпень 2020
- Липень 2020
- Травень 2020
- Квітень 2020
- Березень 2020
- Лютий 2020
- Грудень 2019
- Вересень 2019
- Серпень 2019
- Липень 2019
- Квітень 2019
- Лютий 2019
- Січень 2019
- Грудень 2018
- Листопад 2018
- Вересень 2018
- Серпень 2018
- Січень 2018
- Жовтень 2017
- Вересень 2017
- Серпень 2017
- Липень 2017
- Квітень 2017
- Березень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Листопад 2016
- Серпень 2016
- Липень 2016
- Червень 2016
- Квітень 2016
- Лютий 2016
- Січень 2016
- Грудень 2015
- Листопад 2015
- Жовтень 2015
- Вересень 2015
- Липень 2015
- Травень 2015
- Квітень 2015
- Березень 2015
- Лютий 2015
- Січень 2015
- Грудень 2014
- Листопад 2014
- Жовтень 2014
- Вересень 2014
- Серпень 2014
- Червень 2014
- Травень 2014
- Квітень 2014
- Березень 2014
- Січень 2014
- Жовтень 2013
- Вересень 2013
- Серпень 2013
- Липень 2013
- Червень 2013
- Травень 2013
- Квітень 2013
- Березень 2013
- Лютий 2013
- Грудень 2012
- Жовтень 2012
- Серпень 2012
- Червень 2012
- Травень 2012
- Квітень 2012
- Березень 2012
- Лютий 2012
- Січень 2012
- Грудень 2011
- Листопад 2011
- Жовтень 2011
- Липень 2011
- Червень 2011
- Травень 2011
- Квітень 2011
- Березень 2011
- Лютий 2011
‘Українською – Ukrainian’
-
Так варто зробити павзу…
Якщо хочеш бути сміливим, дозволь собі просто вмерти.
Якщо хочеш бути здоровим, прийми свої біль і неміч.
Прийми свою темну ницість і сяючу… -
***
Через сто тисяч років робот-антрополог
зніме культурний прошарок, знайде хмиз,
під ним «секретик» з уламку скляного
і вицвілого фантику Love is. -
Срібні кола
(ходи вели в сади де повно пав
і павичів у писі марнославній)
достиглі сни зібрали та останній
дванадцятий опівночі пропав -
Трава
Ти ходиш по ній –
вона зеленіє СОБІ.
Твої стопи чудові,
і у трави життя. -
до питання минучості життя
Ні,
милий,
не життя минає. Ми минаємо неминуче –
як водогін зіпсований – спершу крапає, а потім – цівочкою тече… -
Пливи, рибо…
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай,
хай без жодних надій –
радій, рибо, радій. -
Двадцять крапель Валерії
Повісь у кімнаті її кароокий портрет.
Провітри кімнату на тисячу років вперед.
Плиту запали від статичного струму долонь… -
Ми вийдем з тобою…
на листя опале,
Де сяє повітря, як сиві опали,
Ми станем з тобою, як олень і ланя… -
Всепроникнення
своїми змійками-щупальцями
блукає
в твоєму тілі…
язичками-сензорами
вповзає
тобі під шкіру… -
…І дерева стають
…І дерева стають твоїм домом, як дупла і нори.
І ти осягаєш, як це затишно – без стін.
І дерева, як діти… -
І розлучені, і роззлючені…
Знаєш, вересень.. пальці мерзнуть… до губ тулю..
Моїй шкірі твоєї сниться м’який велюр…
Це так дивно – не бути разом. -
БЖ. Кришталевий Янгол
А ще ж треба жити… Жити, придумай, – як нам?!
Убрати бігборд з Кейт Мос в калинові китиці?
На Лаврській дзвіниці спить Кришталевий Янгол… -
сниться мені бомбосховище…
– більше війни не буде, – казала нам вчителька,
але кожен із вас, діти, мусить затямити:
у разі ядерного вибуху,
застосування зброї масового враження
чи іншого казусу
слід спускатися в бомбосховищe… -
Він її обіймає, вирушаючи зранку…
Він її обіймає, вирушаючи зранку в сонячну каламуть.
А вона говорить: бережи обличчя і руки, передають вітри;
запасні штани, сіль, ведмеже ікло, ніж – не забудь;
в скруті не гризи комірець – я зашила різних туди отрут. -
My Rival
They walk beside Her ‘rickshaw wheels—
None ever walk by mine;
And that’s because I’m seventeen
And She is forty-nine. -
Стриптизерка
І кожна пісня – це буття гнучкою.
І кожен погляд – дідько, що масний, –
подружує однак Руду з Рудою… -
розчиняюсь в тобі
я розчиняюсь у т?бі мила
я пропадаю в тобі сучко
я розчиняю свою силу
я здобуваю твою гнучкість -
Місячно зранена місяцем
Місячно зранена місяцем -
Боляче, страшно, гидко.
Це мені не потрібно -
світу з-за сліз не видко. -
Люсіль
Вона з тих дівчат, що не мають ні жалості, ані жала.
Як сині струмки, струменіють по шкірі прозорій блакитні жили.
І пози картинні, і погляд фатальний, як в фільмах Годара. -
Балада про лови
Та ні, не минулось. Ти знов повернувся і стріли
Приніс на плечі. Я вечерю зварила тобі.
Я стала тобі тятивою. І випнулось тіло
Заламаним луком. Ми знову зійшлись в боротьбі. -
Немультяшне
так, як божа корівка
із саме тою, що тобі до вподоби,
кількістю крапок на крильцях
сповзає з долоні,
піднесеної до трави -
вершниця
чи рахується це, що вона зверху,
якщо ти, аби вершниця втрималась,
простягаєш руку до її лиця,
і вона подається назустріч твоїй долоні… -
Чоловіки і жінки
я б ніколи такої не зміг
обірвати на слові і потім
як її відірвати від книг
як її відшукати у плоті -
Колись вона в мені
І хто ж гадав, що знову сніг,
Що скрипне ліжко
І спину знову вигне гріх,
Неначе кішка… -
вийде вночі на кухню…
світ час і простір включно з чашкою серед столу
і затихання кроків що завмиранням стає
і карамелька трамваю
що за щокою Подолу -
секрети щасливого заміжжя
чисті духом спровадять її на плаху
просвистить у повітрі сталеве вістря
то вона за тебе лукавий містере
в знак жалоби обітявши волосся… -
Автопортрет без ревнощів
Благословляю жінку,
що на світанку відслонить
Вікна в твоєму домі.
Її вимита шкіра ряхтітиме… -
Коли до губ твоїх…/When I am half a breath…
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко. -
Новий закон Архімеда
І все, що я можу насправді для тебе зробити, —
Кохати тебе, як пред Богом і морем:
НЕ рушачи кіл! -
У зимовому парку
Гамак у зимовому парку
посеред Європи.
Я лежу
така спрагла за нештучністю,
за знятими окулярами… -
біля церкви св. Сильвестра
Гордість, упередження, вроджені вади,
Віра, ворожба, безпритульність, безмежжя…
Зустріч біля церкви в пустелі Невада:
Двійко незнайомців – ні більше, ні менше. -
Carnevale di Venezia
мрійливий П’єро так завзято шукає загублені поетичні рими
на перехресті її ніг, де квітнуть дикі троянди
в німому очікуванні на його поцілунок,
такий прохолодний і свіжий…
Пікова Дама губить солодкі зітхання -
Слайд на палубі, передчуття
Солодка несправжність (живий подарунковий торт!)
Тих днів, переповнених солнцем, як чаша терпінням:
Як я сміюсь! – мов шампанське розбила об борт, –
І білим покосом лягає з-під борту піна.
Підносячи руки (а світло по ліктях стіка…) -
Робітничі квартали
…розцвітають у темряві
самотніми
китайськими ліхтариками,
розвішаними знічев’я
на похиленій сакурі
київського світанку. -
Впустити у себе…
Можливо не з першого прочитання,
але згодом
деякі рядки чеканиш, як стерва,
як собака, що зірвалася з ланцюга,
деякі шепочеш,
немов просиш пробачення у берези
за сік, обіймаєш інтонацією.
Інші майже цілком ковтаєш,
пручаючись сама собі;
закидаєш назад голову. -
Як поцілувати Мурчика?
Без шкарпеток мені дозволяли гладити босими ногами Пушка, великого лінивого котище, який був таким неймовірним на дотик, що і не передати – найніжніше зі всього на світі, найм’якше, найбентежніше і най-най-най…
-
Ніч…
теплі
округлі
форми
мила
ти
шоколад
я люблю
екстрачорний -
Мушка маркізи де Помпадур
А ще зовсім недавно, здається, на минулому тижні,
Маркіза придумала нову та модну родзинку –
таку милу оксамитову мушку, чорну на колір,
котра саме зараз прикрашає верхній правий кутик її пухких вуст -
Ні
Доки одного дня
найменша кісточка
не прогорить в мені як ґніт –
волокно за волокном –
висушуючи всі сльози,
роз’єднуючи всі поцілунки… -
Так мало…
Мені так мало треба – лиш любові,
У русі кожному, у кожнім слові
Її відчути тілом і душею… -
Вітер (триптих)
…чи то стати човном, чи то йти до човна,
ним – у море відкрите, у хитавицю, у тряску,
де вітер солоний жіночність розчахне. Хоч впирайся, проси,
на стегно поцілунками-бризками хлюпнувши рясно,
по сухому, болюче ввійде у мої паруси… -
підготовка
я подарую своє тіло тобі
тільки завтра
коли воно обросте знову
мохом жіночного запаху… -
Хочу тебе
Я просто хочу тебе тонкою ниткою шалу,
просто хочу тебе, і ниє жива глибина.
Просто хочу тебе і пальці у коси вплітаю,
щоб знаючим рухом себе не вволила сама.
Просто хочу тебе, знемагаю від ніжності, маюсь… -
Я тебе зустрів…
Студентка в зелених панчішках
Вже не лолітка, ще не жінка
Вже не цнотлива, ще наївна… -
Неофеміністичне
Я – просто розболена
шкіра, коли із тобою:
нема ні душі та чеснот,
ні огріхів та вад.
Бери попід пахву і,
як парасоль, неси із собою,
зрозумівши, що я, так як й він,
твій малесенький раб.
Ні, не друг і не брат,
не коханка, не бранка, не любка… -
Майже ідеал
Щось рветься мені з легенів,
як смуток з місяця вповні.
Не бійся, торкнись легенько –
потече по пальцях, долоні… -
***
Я тебе…
За твоїм плечем
Тополя і Сонце –
Як літера «ю»,
Вітер читає протяжно: юууууууууу
(Відлунням із Ліверпуля: “I love”
Тричі).
Кличе
Вітряний вечір,
Підштовхує в спину –
Руки – на плечі – за плечі… -
дукачик на згадку
Поплавці захололих качок на осінній воді.
Та вода заколише – і лише,
упавши на груди,
як заморена жінка.
І в рештку залишиться грудень… -
бог вірджинія вульф
…вірджиніє вульф
твоя ріка тече з тебе
через твої підводні сади
до далеких пустель
яких немає на мапах… -
Про першу любов
І були оті, найщасливіші миті, коли він викрадав мене, і чекав мене – а я сідала йому за спину, обіймала обомав руками – а він ще кричав – тримайся міцніше – і я притискалася до його спини, як до останньої опори над прірвою – і оте торкання спливало в мені таким солодким щемом…